Нові проекти в російській нафтогазовій галузі, в тому числі на арктичному шельфі, обіцяють продовження зростання внутрішнього ринку антикорозійних покриттів.
Пандемія COVID-19 справила величезний, але короткочасний вплив на світовий ринок вуглеводнів. У квітні 2020 року світовий попит на нафту досяг найнижчого рівня з 1995 року, знизивши базову ціну на нафту марки Brent до 28 доларів за барель після найшвидшого зростання надлишкових поставок нафти.
У якийсь момент ціна на нафту в США навіть стала негативною вперше в історії. Однак ці драматичні події, схоже, не зупинять активність російської нафтогазової промисловості, оскільки прогнозується, що світовий попит на вуглеводні швидко відновиться.
Наприклад, МЕА очікує, що попит на нафту відновиться до докризового рівня вже у 2022 році. Зростання попиту на газ, незважаючи на рекордне скорочення у 2020 році, має відновитися в довгостроковій перспективі, певною мірою, завдяки прискоренню світового виробництва вугілля. перемикання газу для виробництва електроенергії.
Російські гіганти «Лукойл», «Новатек», «Роснефть» та інші планують запустити нові проекти в галузі видобутку нафти і газу як на суші, так і на арктичному шельфі. Російський уряд розглядає розробку своїх арктичних запасів за допомогою СПГ як суть своєї Енергетичної стратегії до 2035 року.
На цьому тлі російський попит на антикорозійні покриття також має позитивні прогнози. Загальний обсяг продажів у цьому сегменті в 2018 році склав 18,5 млрд рублів ($250 млн), згідно з дослідженням, проведеним московським аналітичним центром Discovery Research Group. До Росії було імпортовано покриттів на 7,1 млрд рублів ($90 млн), хоча, за словами аналітиків, імпорт в цьому сегменті має тенденцію до зниження.
Інше московське консалтингове агентство «Концепт-Центр» оцінило продажі на ринку в натуральному вираженні від 25 до 30 тис. тонн. Наприклад, у 2016 році ринок нанесення антикорозійних покриттів в Росії оцінювався в 2,6 млрд рублів ($42 млн). Вважається, що протягом останніх років ринок стабільно зростає із середніми темпами від двох до трьох відсотків на рік.
Учасники ринку висловлюють упевненість, що попит на покриття в цьому сегменті в найближчі роки зростатиме, хоча вплив пандемії COVID-19 ще не згас.
«Згідно з нашими прогнозами, попит буде дещо зростати [у найближчі роки]. Для реалізації нових проектів нафтогазовидобувна промисловість потребує антикорозійних, жаростійких, вогнезахисних та інших видів покриттів. При цьому попит зміщується в бік одношарових поліфункціональних покриттів. Звичайно, не можна ігнорувати наслідки пандемії коронавірусу, яка, до речі, ще не закінчилася», – заявив генеральний директор російського виробника лакофарбових покриттів «Акрус» Максим Дубровський. «За песимістичним прогнозом, будівництво [в нафтогазовій галузі] може піти не так швидко, як планувалося раніше.
Держава вживає заходів для стимулювання інвестицій та виходу на заплановані темпи будівництва».
Нецінова конкуренція
За даними Industrial Coatings, на російському ринку антикорозійних покриттів є не менше 30 гравців. Провідними іноземними гравцями є Hempel, Jotun, International Protective Coatings, Steelpaint, PPG Industries, Permatex, Teknos тощо.
Найбільшими російськими постачальниками є Акрус, ВМП, Російські фарби, Емпілс, Московський хімічний завод, ЗМ Волга і Радуга.
За останні п'ять років деякі неросійські компанії, в тому числі Jotun, Hempel і PPG, локалізували виробництво антикорозійних покриттів в Росії. За таким рішенням є чітке економічне обґрунтування. Термін окупності виведення нових антикорозійних покриттів на російський ринок становить від трьох до п'яти років, підрахував керівник ЗІТ Россільбер Азамат Гарєєв.
За даними Industrial Coatings, цей сегмент російського ринку лакофарбових покриттів можна охарактеризувати як олігопсонію – форму ринку, на якій кількість покупців невелика. Навпаки, кількість продавців велика. У кожного російського покупця є свої досить жорсткі внутрішні вимоги, які повинні виконуватися постачальниками. Різниця між вимогами клієнтів може бути кардинальною.
В результаті це один з небагатьох сегментів російської індустрії лакофарбових покриттів, де ціна не входить до числа основних факторів, що визначають попит.
Наприклад, «Роснефть» дозволила 224 види антикорозійних покриттів, згідно з російським реєстром постачальників ЛКМ для нафтогазової промисловості. Для порівняння, «Газпром» погодив 55 покриттів, а «Транснефть» — лише 34.
У деяких сегментах частка імпорту досить висока. Наприклад, російські компанії імпортують майже 80 відсотків покриттів для морських проектів.
Конкуренція на російському ринку антикорозійних покриттів дуже сильна, заявив генеральний директор Московського хімічного заводу Дмитро Смирнов. Це змушує компанію йти в ногу з попитом і запускати виробництво нових покриттів кожні пару років. Компанія також має сервісні центри, які контролюють нанесення покриття, додав він.
«Російські лакокрасочні компанії мають достатні потужності для розширення виробництва, що скоротить імпорт. Більшість покриттів для нафтогазових компаній, у тому числі для морських проектів, виробляється на російських заводах. Сьогодні для покращення економічної ситуації всім країнам важливо нарощувати випуск товарів власного виробництва», — сказав Дубробський.
Дефіцит сировини для виробництва антикорозійних покриттів названий серед факторів, що заважають російським компаніям розширити свою частку на ринку, повідомляє Industrial Coatings з посиланням на місцевих аналітиків ринку. Наприклад, бракує аліфатичних ізоціанатів, епоксидних смол, цинкового пилу та деяких пігментів.
«Хімічна промисловість сильно залежить від імпортної сировини та чутлива до її ціни. Завдяки освоєнню нової продукції в Росії та імпортозаміщенню спостерігаються позитивні тенденції щодо забезпечення сировиною індустрії покриттів», — сказав Дубробський.
«Потрібно і далі нарощувати потужності, щоб конкурувати, наприклад, з азіатськими постачальниками. Наповнювачі, пігменти, смоли, зокрема алкідні та епоксидні, тепер можна замовити у російських виробників. Ринок ізоціанатних затверджувачів і функціональних добавок забезпечується переважно імпортом. Доцільність розвитку нашого виробництва цих компонентів має бути обговорена на державному рівні».
Покриття для офшорних проектів у центрі уваги
Першим російським морським проектом стала морська льодостійка стаціонарна нафтовидобувна платформа «Приразломная» в Печорському морі, на південь від Нової Землі. Газпром вибрав Chartek 7 від International Paint Ltd. Повідомляється, що компанія закупила 350 тис. кг покриттів для антикорозійного захисту платформи.
Інша російська нафтова компанія "Лукойл" з 2010 року експлуатує платформу Корчагіна, а з 2018 року - платформу Філановське, обидві в Каспійському морі.
Jotun надала антикорозійне покриття для першого проекту, а Hempel для другого. У цьому сегменті вимоги до покриттів особливо суворі, оскільки відновлення покриття під водою неможливе.
Попит на антикорозійні покриття для морського сегменту пов’язаний із майбутнім світової нафтогазової галузі. Росія володіє приблизно 80 відсотками нафтових і газових ресурсів, що знаходяться під арктичним шельфом, і основною частиною розвіданих запасів.
Для порівняння, США мають лише 10 відсотків ресурсів шельфу, за ними йдуть Канада, Данія, Гренландія та Норвегія, які ділять між собою решту 10 відсотків. Приблизні розвідані запаси нафти на шельфі Росії становлять п'ять мільярдів тонн нафтового еквівалента. Норвегія з віддаленим відривом йде на другому місці з одним мільярдом тонн підтверджених запасів.
«Але через низку причин — як економічних, так і екологічних — ці ресурси можуть залишитися невідновленими», — сказала Анна Кірєєва, аналітик природоохоронної організації Bellona. «Згідно з багатьма оцінками, світовий попит на нафту може вийти на плато вже через чотири роки, у 2023 році. Величезні державні інвестиційні фонди, які самі були засновані на нафті, також відмовляються від інвестицій у нафтовий сектор – крок, який може стимулювати глобальний капітал відходить від викопного палива, оскільки уряди та інституційні інвестори вливають кошти у відновлювані джерела енергії».
Водночас очікується, що споживання природного газу зросте протягом наступних 20-30 років, а газ становить основну частину російських запасів ресурсів не лише на арктичному шельфі, але й на суші. Президент Володимир Путін заявив, що прагне зробити Росію найбільшим у світі постачальником природного газу – малоймовірна перспектива, враховуючи конкуренцію Москви з боку Близького Сходу, додала Кірєєва.
Однак російські нафтові компанії заявили, що шельфовий проект, швидше за все, стане майбутнім російської нафтогазової галузі.
Одним з основних стратегічних напрямків "Роснефти" є освоєння вуглеводневих ресурсів на континентальному шельфі, повідомили в компанії.
Сьогодні, коли майже всі основні наземні родовища нафти і газу відкриті і розробляються, а технології і видобуток сланцевої нафти стрімко розвиваються, той факт, що майбутнє світового нафтовидобутку знаходиться на континентальному шельфі Світового океану, незаперечний, Роснефть йдеться в заяві на її веб-сайті. Російський шельф має найбільшу площу в світі: понад шість мільйонів км, і «Роснефть» є найбільшим власником ліцензій на континентальний шельф Росії, додали в компанії.
Час публікації: 17 квітня 2024 р
